«Таке життя»
з рубрики / циклу «кроки»
Ось знову сніг, черговий заметілі танець.
Мій рік як мить, мій дух не мов спартанець.
За двері осінь, у шпарини зимний холод
На серці тиша, в душі теж тихий голод.
Ходжу всміхаюсь, щось роблю, десь їду.
Ні, я не каюсь, ті ж ловлю флюїди.
Ще вірю в казку, про чуття і про кохання,
Мабуть замало було катування.
Мабуть життя мене нічому не навчило,
Коли м’якенько так мені під бік стелило.
Коли ж спіткнувся, хтось підставив ніжку.
Я розпластався, як дитя на ліжку.
«Таке життя», так каже мій приятель.
Чужий рідніший, рідний мов мучитель.
Ідеш життям, боїшся раптом впасти
Щоб під ногами «друзів» не пропасти.
