Замок на душі
Вільний вірш
Проржавілих замків наскрізь …
Там не срібло і там не злато –
Сум і відчай, безсила злість…
Вона красива, добра, молода,
З ким дружить – омине того біда.
Тоненькі
зморшки на обличчі –
слід
нелегких дум,
Завжди підставить у біді
плече,
Ховає від сторонніх
сум
У глибині смарагдових
очей.
«Чому б мені веселою не бути –
Я сил повна,
повна життя жаги,
Про залицяльників
я не бажаю
чути,
Та не лякайтесь,
хлопці,
ви - не вороги.
Не поспішаю зустрічатись я,
Така вже доля, доленька моя…
Кохаю досі я,
Кохаю я
Його,
Підступного
І
Неправдивого».