Чудовиська і дівчинка
Вільний вірш Лякалочка, страшилочка
І чудовиська тебе
Не спіймають.
Приходить дівчинка
зі школи додому,
а в кімнаті на стіні –
двері,
невідомі досі нікому.
Внутрішній голос каже: «Не відчиняй!»,
дівчинка відповідає: «Банзай!»,
проходить крізь двері
і опиняється в іншій квартирі,
наче в печері.
Срібні стіни,
а на підлозі - скляні колючі їжаки,
у них не голки,
а шпичаки.
Біля стіни віник,
таким у домі метуть підлогу,
дівчинка його хапає,
прокладає
серед їжаків дорогу.
Наліво, направо –
Б’ється о срібні стіни
Їжаків орава.
Двері нові у другу кімнату,
Стіни золотом багаті,
Підлога вогнем пекучим палає,
На поличці -
лієчка спочиває,
з такої лієчки
у домі поливають
квіточки.
Дівчинка доріжку прокладає
ощадливим потоком,
через кімнату просувається
дрібним кроком…
Третя кімната дуже багата:
Діамантові стіни,
а між -
Чудовиська,
дрібні та ісполіни.
Як же бути, як прослизнути?
Раптом свист почувся могутній,
Кодло застигло, немов прикуте.
То свиснув цар їх
потворний,
А дівчинка
кімнату перебігла
проворно.
Не спіймали чудовиська прокляті,
Опинилась дівчинка
знову
У рідному домі, у власній хаті…
А двері чужі,
іжаки,
пожежі, потвори -
щезли,
наче не було їх ніколи.
Промовила дівчинка афоризм,
Не багатьом відомий:
«Оце,
Нічого собі -
Прийшла зі школи
Додому!»
.gif "{#}")