Квартиранти
Ось, великий червоний дракон із сімома головами і десятьма рогами, і на головах його сім діадем. Хвіст його стягнув з неба третину зірок і поскидав їх на землю. (Одкровення Іоанна Богослова)
Тим ангелам не знайшлося місця
Ні в душі, ні в серці, ні на місяці.
І полетіли в ірій,
Наче бджолиний рій –
Так густо межи небом їх!
І сипали крила сніг…
І сипали крила, а руки ловили
У сита, у відра, на вила,
На кінчики гострі умощував пух
Ангельський дух,
Бо мусять домівку
Із дахом і вікнами
(чи просто на вулиці
печаттю-цілунком на вилицю)
Знайти ті істоти летючі.
«Нам хоч би шпаринку,
Ми не більші малої дитинки.
Подаруйте од свого життя нам ключі,
А ми вам – рай у путівку включно.»
Та чи варто мати
Таких квартирантів,
Котрим навіть на місяць
Не бажають оформити візу?