Чиєїсь схопитись руки
Сирена тремтить голубів голосами,
і серце вібрує услід;
як юність застряла шалена між снами,
так доля зневолена спить.
Все просто й банально та не очевидно
іще не продертим очам.
Ідеш, як сновида, живеш, як сновида
і так прокладаєш свій шлях.
Плекаєш в душі на шляху світлофори,
в тумані шукаєш маяк,
здається — аж заздриш — є ті, що ніколи
самі не блукали в полях.
Тумани морозні, і думки промерзли,
і часом прозорі стежки,
та все ж зародилась жага обережно
07.02.2016
