В щоденнику моїм пітьма
а ти чекала побачити на аркушах в клітинку
упіймані солодкі сни
в яких кохання наче квіти
і марення рожевого світанку
розчарування
далі прірва
і навіть я не знаю як глибока
вже скоро двадцять літ
луна не повернулася з безодні
слова як пілігрими блукають у глибинах ночі
закрий його хай пил при-трусить
загубленого десь на антресолях
а ти ходи до молодої криги
яка пускає тріщини від болю
переведи мене на інший беріг втоми
читаючи по тріщинах слідів
прокльони і благословення долі
і десь на-півдорозі залиши
