Самотність
У кутику очей щось затремтіло
і ніби зірочка з’явилася сльоза
дивилася здивовано довкола
поки не обірвалось в ній життя
лиш мокрий слід як річечка в пустелі
шукаючи дорогу по щоці
пройшла як пілігрим і обірвалась
а може хтось врятує від ганьби?
а може приголубить наче мама
немов у ті, забуті Богом дні
коли здавалось, що усе пропало
а ні, таки верталось щось з пітьми
і кожне слово пестило і гріло
колючий светер пеленав думки
і колисав їх лагідно і довго
щоб засинали вічним-вічним сном…
ні не впіймає, навіть не помітить
слова як вітер пробирають до кісток
дрібненьким снігом виправдань жорстоких
він викраде твою солодку ніч
і помста заблукає привидом у вікнах
загубиться як застарілий гріш
самотність неприручена жахлива
як потойбічний, незнайомий світ