Коли небо затягнеться віршами
з рубрики / циклу «Цикл Заплакані вірші»
Коли небо затягнеться віршами,
А слова відкриватимуть рани,
Дні стають непомітно скорішими,
І співають думки, як органи.
І так хочеться знову торкнутися
Теплих хмар в океані печалі.
Щоб забути і більш не вернутися,
Щоб не знати ні болю, ні жалю.
Ночі стали під вербами більшими
Я забути ніщо вже не мушу.
Коли небо затягнеться віршами,
Я віддам йому зранену душу.
