Любов Перелеснику
Ніч сьогодні світилась примарами,
Обіцяла нам небо погоже.
Хай весь вік буду бігать за хмарами!
Не полюблю я більше. Не зможу.
Він ходив попід вербами втомлений,
Але всі, окрім мене, ще знали,
Хто він, й що він нітрохи не зломлений.
Його очі не раз вже брехали.
Він заманював, грався у осені.
І казав: "Я любити нікого не мушу"
Та очам його дивної просині
Кожен раз хтось довірював душу.
Перелесник приходив до мене.
- Не полюблю я більше, ти віриш?
Твоє серце пусте, хоч шалене.
Мою душу нічим вже не зцілиш.
