Чужі
Гаптоване серце здригнулось словами.
Холодна зоря заспівала душі.
Роки вже погнались позаду за нами,
А ти...
А ще й я...
Ми і досі чужі.
Так знову хотілось обіймів і кави.
Так холодно було. Дзвенів новий день.
І ранок забутий, лякливий, яскравий
Ніс в жовтих долонях відерце натхнень.
Тобі написала. Пустила на вітер.
Чи ще долетить? Вітер враз збайдужів.
Я склала зі слів у душі білі квіти.
Як жаль.
А ми досі...
Ми досі...
Чужі.
