День, коли мене не стане
Проснеться день, коли мене не стане.
А світ невпинно бігтиме вперед.
Чиїсь здійсняться нездійсненні плани,
Комусь у гаманець – жадана манна,
А хтось новий придумає сюжет…
До когось – гості, вороги – до когось.
А хтось тривожно – кроків поштаря…
До друзів. До коханої. До Бога.
Нахабно в двері. Тихо з-за порога.
І хтось до тебе. Та уже не я.
Проснеться день. Потягнеться спросоння.
І ти – немов без часточки душі.
Це ж треба: все життя була стороння.
А ти зумів відчути лиш сьогодні,
Що ми були принаймні не чужі…
Донецьк,
