Біля пам’ятника

правий сектор

Прости, що набридаю, Батьку наш,

та тільки в тебе я прошу поради:

в цей час, коли на сході в нас – війна,

як вивести пройдисвітів від влади?

– "Ану – всім миром…" Та вони не мир…

Їх і щурами то назвати важко.

Ховають за щоку дармовий сир

округлі животаті неваляшки.

– "Спи Україно, стяги ж майорять?"

Але "раби" не вміють тихо спати:

при владі – зрадники, ці перші побіжать,

якщо прийде Росія, їй лизати.

За те, що гинуть не її сини

кредити радо надає Європа.

Радіє уряд (при грошáх вони).

Радіє генерал, бо не в окопах.

Суцільна радість!

Рейтинг до небес

піднявся в Путіна (раби зраділи)....

Не радий захисник (бо не воскрес),

не раді діти (бо осиротіли).

Бо Україні у густім гаю

московське падло перейшло дорогу –

ще й примовляє: «Замовчи, бо вб’ю!»

і ні кому прийти на допомогу.

...

Вони прийшли –

серця, в котрих не вщух

відроджений в майдановій заграві

козацтва, гайдамацтва вільний дух:

На захист правий, з Богом,

Сектор правий!