Біля па’ятника Тарасові
С. Шойгу
Прости, що набридаю, Батьку наш,
та тільки в тебе я прошу поради:
в цей час, коли на сході в нас – війна,
як вивести пройдисвітів від влади?
– «Ану – всім миром…» Та вони не мир…
Їх і щурами-то назвати важко.
Ховають за щоку дармовий сир
округлі животаті неваляшки.
– «Спи Україно, стяги ж майорять?»
Але «раби» не вміють тихо спати:
при владі – зрадники, ці побіжать,
якщо прийде Росія, зад лизати.
За те, що гинуть не її сини
кредити радо надає Європа.
Радіє уряд (при грошáх вони).
Радіє генерал, бо не в окопах.
Суцільна радість!
Рейтинг до небес
піднявся в Путіна (раби зраділи)....
Не радий захисник (бо не воскрес),
не раді діти (бо осиротіли).
Бо Україні у густім гаю
московське падло перейшло дорогу –
ще й примовляє: «Замовчи, бо вб’ю!»
і ні кому прийти на допомогу.
...
Вони прийдуть –
серця, в котрих не вщух
відроджений в майдановій заграві
козацтва, гайдамацтва вільний дух.
На захист правий –
з Богом, сектор Правий!
