Невиправне
Байдужої повільності, посильний,
тобі я не пробачив і з тих пір
звалив нв плечі ношу непосильну:
здійснити те, чого не зміг Шекспір
Схилилась ніч над склепом Капулетті.
Стою біля холодної стіни.
У домовині стомленій Джульєтті
напевно сняться про кохання сни…
Вслухаюсь. Раптом, пролунали кроки.
Ось постать показалася в імлі.
– Ромео?.. Пальцям холодно від крові.
Париса вбито. Квіти на землі.
Правий Шекспір : нічого тут не вкою!
Пустий флакон підкотиться до ніг.
І вже, моєю власною виною,
Джульєтта прокидається в труні.
