26.03.2011 11:19
510 views
Rating 4 | 1 users
 © Мар`яна Гой

Блаженні сни . . .

Із небуття тікаючи в країну 

Самотнюю, безмежную, сліпу... 

Хотілось впасти в землю і так сильно,  

Обняти спрагле тіло, втоплене в віку. 

Хотілось вкласти в серце сновидіння 

Тих нетривких і хаотичних драм. 

І боїв, й звитяги, і повстань, 

Які надію в нас плекали. 

Блаженні сни. Розбита пектораль... 

Я згадувала на шляху ті мрії, 

Оті, які далекі і чужі є нам. 

Минуле ж бо легендою пішло, 

Розтерло правду на сотні мов і нот. 

На цій землі бувало і кохали, 

Прощались, братались і вбивали. 

Ховали зброю, знов кохали і не прокинулись... 

Заснув наш рід, заснув героями. 

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вона така, як день». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш - Едельвейси».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Мар`яна Гой

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо