26.03.2011 11:19
-
595
    
  - | 1  
 © Мар`яна Гой

Блаженні сни . . .

Із небуття тікаючи в країну 

Самотнюю, безмежную, сліпу... 

Хотілось впасти в землю і так сильно,  

Обняти спрагле тіло, втоплене в віку. 

Хотілось вкласти в серце сновидіння 

Тих нетривких і хаотичних драм. 

І боїв, й звитяги, і повстань, 

Які надію в нас плекали. 

Блаженні сни. Розбита пектораль... 

Я згадувала на шляху ті мрії, 

Оті, які далекі і чужі є нам. 

Минуле ж бо легендою пішло, 

Розтерло правду на сотні мов і нот. 

На цій землі бувало і кохали, 

Прощались, братались і вбивали. 

Ховали зброю, знов кохали і не прокинулись... 

Заснув наш рід, заснув героями. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!