28.12.2016 01:27
для всіх
205
    
  3 | 3  
 © Анна Ольтенберг

Про балеринку

Про балеринку

За паркетом

Вона знову прийде, з волосся дістане всі шпильки.

Безсило опуститься десь у м’якеньке крісло.

І хоч би назавтра знову знайшлися сили.

(І тільки б не здатись, завчасно не здатись тільки)


Вона все долала: щоразу, щороку, щокроку.

І їй перешкоди скували сталевий характер.

Але, крім бажання, вона все ж не має нічого.

(І вічного болю, що ось вже десяток років…)


Її всі питають: «А, може, воно не вартує?..

Ну інші ж щасливі і ходять спокійно по вулицях!»

А їй видається – душа у натовпі згубиться.

Їй світ затісний, коли вона НЕ танцює.


Отак опираючись долі і сірому місту, 

Вона знову прийде, дістане з волосся шпильки.

Й на мить пожалівши побите втомою тіло, 

Безсило опуститься десь у м’якеньке крісло.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.12.2016 10:47  Тетяна Белімова => © 

З Новим роком! 

 29.12.2016 09:52  Тетяна Чорновіл => © 

Відчутний образ! Вдала душевна поезія!

 28.12.2016 20:09  Серго Сокольник => © 

Що ж... Це ШЛЯХИ, ЩО МИ ОБИРАЄМО...

 28.12.2016 10:16  Тетяна Белімова => © 

Не проста доля в обраних мистецтвом. У когось - фізичне, у когось - духовне.
У короткому творі вийшло оповісти цілу історію життя.