За крок
За паркетом
Із самотності, може, із лиха
Лиш народиться справжнє танго.
Гіркоти хто багато випив,
Тому кожен танець – останній.
І коли ти за крок до прірви,
І коли не боїшся впасти,
Твоє збуджене, вільне тіло
Все за тебе зможе сказати.
Справжнє танго – воно пронизує,
Воно гостре і болю варте.
Лиш відчувши, що значить відчай,
Ти почнеш його цінувати.
