29.10.2014 16:27
для всіх
269
    
  7 | 7  
 © ЛЮЛЬКА НІНА

І знову зрада

І знову зрада

І знову зрада - ніж полоснув серце, 

І душу ранив вже в черговий раз.

Залили сльози очі, ніби перцем, 

Нестерпнішою біль стає чимраз.


Душа зболена, рана кровоточить, 

Печальна дума серце огорта, 

Як та вода, що твердий камінь точить, 

Як взимку сонце, не дає тепла.


Прийшли до мене смуток, розпач, туга

І знов розчарування у житті.

В свідомості холодна й зимна фуга, 

Печаль і біль страждання у бутті.


Молюсь до тебе, Боже, ти мій милий:

"Дай силу й мужність все це перенести.

Прошу і прагну, Господи помилуй, 

Сердечну біль й душевну тугу знести."



с. Нижні Станівці, Буковина, 26.11.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.10.2014 21:57  © ... => Світлана Рачинська 

Дякую, Світлано, за Ваш відгук. Мені приємно.

 30.10.2014 18:26  © ... => Ем Скитаній 

Рада, що сподобалось.

 30.10.2014 14:25  © ... => Ганна Коназюк 

Дякую Вам, пані Ганно, за такі хороші слова.

 30.10.2014 14:21  Ганна Коназюк => © 

Болючий вірш! Зрада - це той звір, що оббирає душу до нитки... А потім - спустошення... А після нього потрібно, що є сили, знову почати вирощувати і плекати свою квіточку, наповнювати свій душевний світ, при цьому вірити у порядних людей і справжні незрадливі почуття!
Чудово!!!

 30.10.2014 08:44  Тетяна Белімова => © 

Треба триматися і рухатися далі)) Все буде добре!

 29.10.2014 22:03  Ем Скитаній => © 

гарно...

 29.10.2014 21:49  Деркач Олександр => © 

Написано гарно

 29.10.2014 19:05  © ... => Світлана Рачинська 

Любов І зрада ідуть поруч, а тому так боляче. Дякую за гарні слова.

 29.10.2014 17:40  Світлана Рачинська => © 

Коли таке трапляється, здається , що зімкнулися два полюси, океани поглинули небо і навічно спинився час десь опівночі... Зрада... Тільки з часом розумієш її безглузду допустимість, це як дороговказ, зі всіма витікаючими... Вам вдалося передати біль. Чудово!