08.01.2017 02:40
Без обмежень
171 views
Rating 0 | 0 users
 © Карась Володимир Іванович

Моя дружина


Ти моя дружина, я тебе кохаю

Ми с тобою разом вже багато літ

Вечором як смеркне зорі зустрічаємо

Дивимося як в небі летять журавлі


Як ті журавлята діти розлетілись

В кожного із них є своє життя

А ми разом вдома самотні лишились

Хочемо що нас ніхто не не забував


Не журися мила, прилетять до тебе

Наші янголята, хоч вже не малі

Бо ніхто як ми і їх так не приголубить

Коли в них бувають невеселі дні


Дивлюсь я в криницю в себе біля хати

В чистій тій криниці холодна ода

Приїхали діти щоб нам помогти

Разом із собою привезли внучат


На дні в тій криниці вода свіжа плеще

На душі у мене все переплелось

Наші діти вдома з внуками щебечуть

Ось таке це щастя до нас привелось

Біла Церква 2010 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.12.2017 12:19  Каранда Галина => © 
 08.01.2017 17:15  © ... => Каранда Галина 

Пані Галина!
Дякую за Ваші теплі слова. З Різдвом Христовим Вас 

 08.01.2017 07:51  Каранда Галина => © 

Нехай і у вас, і у них все буде добре!

Внуки хай щебечуть, діти не забувають, а ви з дружиною воркуйте!:)

вітаю на Порталі!

Публікації автора Карась Володимир Іванович

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо