Що бачив сніг
Думав щось веселе написати, та якось не туди пішло...
Сніг сьогодні спить червоний
Під захо́дом сонця вечора.
Десь надія по лезу ходить,
Лине доторк сну приречений.
Став замерзлий думи гадає
І берізка без споко́ю
Та й навіки у печалі.
Від кохання плач рікою.
Сніг учора був багряний
Кров-дощем залитий вщент.
Зліг солдат дуплетом п`яний,
Вкрила йо́го шаллю смерть.
Вітер вчув берізки тугу:
«Вік страждати я не в силі.»
По́дув вдарив на яругу –
Впала юна, впала мила...
Лід тонкий зламався враз.
Сивий став у сво́ї рани
Взяв берізку в той же час
У обійми вічних марень.
Сніг на завтра спить, холоне
Під захо́дом сонця вечора.
Душі болем вже не стогнуть,
Вглиб летіть навік приречені.
09.01.2017
