Похресниці
Про вічність, про природу, про прийдешність
за хмарами думки я покидав,
коли крізь показну твою безпечність
з’являлася твоя напівбіда.
Я забував про далі і про зорі,
як бачив блиск засмучених очей
і під твоє дитяче напівгоре
я підставляв упевнене плече.
Коли ж до тебе повертався спокій,
відходив знову я в захмарну даль,
в натхнення, в забуття, в самотність – доки
не трапиться нова напівпечаль.
