Атлантам будинку вчених
На каменных руках.
А.Городницький
Замети думок,
ожеледицю мрій
поклавши
на вечір січневий,
занурюю погляди ваші
у свій
біля будинку вчених.
В могутній симфонії мускульних мас
звелися
титани-колóси –
підносите,
як Ермітажу палац
ваші брати підносять.
Атланти!
Я перед вами в боргу
за приклад,
яким вважаєтесь,
за те,
що тримаєте ви вагу,
чи за вагу тримаєтесь,
за те,
що не блáгословення небес
в натузі зваливши на тім’я,
згадаю про вас і питаю себе:
«А їм – як?»
Це, сила – на силу,
від зоряних тіл
в наших тілах кожний атом,
це гравітаційних
та ядерних сил
тримають баланс атланти
і серед них,
до орбітних висот
сягнувши, руками дужими,
тримає свій світ
український народ
і мною – м’язом напруженим.
Атланти!
Про ваш добровільний полон,
нарешті зізнався вечір:
під все у житті
не наставиш колон –
потрібні і власні
плечі.
