18.01.2017 09:11
for all
90 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Анатолій Костенюк

Атлантам будинку вчених

Атлантам будинку вчених Атланты небо держат
На каменных руках.
А.Городницький

Замети думок, 

ожеледицю мрій

поклавши

на вечір січневий, 

занурюю погляди ваші

у свій

біля будинку вчених.


В могутній симфонії мускульних мас

звелися

титани-колóси –

підносите, 

як Ермітажу палац

ваші брати підносять.


Атланти!

Я перед вами в боргу

за приклад, 

яким вважаєтесь, 

за те, 

що тримаєте ви вагу, 

чи за вагу тримаєтесь, 


за те, 

що не блáгословення небес

в натузі зваливши на тім’я, 

згадаю про вас і питаю себе:

«А їм – як?»


Це, сила – на силу, 

від зоряних тіл

в наших тілах кожний атом, 

це гравітаційних

та ядерних сил

тримають баланс атланти


і серед них, 

до орбітних висот

сягнувши, руками дужими, 

тримає свій світ

український народ

і мною – м’язом напруженим.


Атланти!

Про ваш добровільний полон, 

нарешті зізнався вечір:

під все у житті

не наставиш колон –

потрібні і власні

плечі.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.01.2017 09:53  Костенюк => Тетяна Ільніцька 

І мене також. Але завжди було їх жалко. Не жіноча це справа... 

 18.01.2017 09:19  Тетяна Ільніцька => Костенюк 

Цікавий ритм вірша, і цікава тема, звісно. У чомусь подібні до українського народу - так і є.
Знаєте, а мене завжди більше вражали каріатиди...