Пекуча Пара
Коментар на вірш – СвітЛана «Святвечір Другий»
……………… і тоді застигла я
Як січнева ніч пресвята в льоду.
Бо стягали одяг там перед стратою
І тіла понівечені падали в сніг –
Бездиханні. Й сьогодні хатою
Янгол пам`яті тихо пройтися встиг.
Світлана «Святвечір Другий»
.
Як січнева ніч пресвята в льоду.
Бо стягали одяг там перед стратою
І тіла понівечені падали в сніг –
Бездиханні. Й сьогодні хатою
Янгол пам`яті тихо пройтися встиг.
Світлана «Святвечір Другий»
.
Прошепотіла Дівчинка:
«Де ж Ти, Спасителю,
Був,
Коли правили Бенкет
свій,
Кривавий Танок,
Вороги,
Коли обертались
Від Горя Безмірного
Пекучою Парою
Споконвічні Сніги?»
І промовив Спаситель:
«Я поруч Був із Стражденними,
Сльози Мої
Падали
Росою Червленою
Поміж Горя Хмар…
Підставляв Своє Тіло,
Маленьке ще, вже Розтерзане,
Під Поріз Кожний,
Під Кожний Удар.
Така вже доля:
Страждає, плаче
Українська Земля,
Українські Поля
Зблизька, Здаля,
Плачу і Я – Маля!
Доводиться Усім Нам,
Від Сивого Коріння,
Йти босоніж по льоду
Кривавої Ріки,
Щоб Душу Врятувати
Народну
Вперед – на Роки.
На Сторіччя, на Віки!
Хай буде Героям Земля
Пухом,
А Я, Суцільна Рана,
Молитимусь
за Них…
Врятуємось Матір’ю
Божою,
Святим Духом,
Візьму Я звично
на Себе
кожен
Смертний Гріх!»
