Подарунок
Поринули в моря – без берегів
Холодно-безпорадними ночами
Пливли назустріч і обітниця вітрів
Розсіювала бурі поміж нами…
Знайшлись та загубилися одразу
То справа долі чи чиясь вина?
Та я щаслива бо торкнулася, наразі
Скарбів чуттєвих океанів дна
Ти ж зрозумів - нема обійм… безумних
І радо скинув зайве …на підлогу
Зіграв в моїм оркестрі на всіх струнних
Забув у розпач сірий свій дорогу
Від світла приховав розширені зіниці
Вивчав, як учень нашу насолоду
Допоки ще душа моя ятриться
Тримай, тримай безцінну нагороду –
Посвячену, натхненну, а для долі
Твоєї безоплатну - ти тремтів дарма
Свободної це подарунок волі
За все я заплачу сповна... сама
Чим? Та мене це не бентежить
Я не торгуюсь за відвертий поцілунок
Сплачу я за кохання, за безмежність
Бо маю я СЕБЕ - найкращий подарунок!
© Олена Зінченко 2017