До тебе
Натхнення гроно
без вина п’янить мене.
Не знаю міри.
Але... без тебе осінь ще одна
Проходить – вже немає віри,
Що наші очі стрінуться колись,
І стрепенеться серце, повне туги.
Не з тими йду, бозна кудись.
І струни мої стонуть від напруги
І там, далеко,
Чи ти маєш бути?
Якщо існуєш, треба я тобі?
Моїх доріг від тебе - не злічити!
До тебе - де шукати їх в юрбі!
Наосліп,
У думках неясний силует,
Немає спільних справ і «наших» днів
Із спогадів, а може - то із снів
Малює доля візерунковий сюжет...
Невпевнено,
Але крокую я
Себе бадьорю гаслом повсякчас:
«Останняя» - то пісня не моя,
Не буде тільки «я», а стане «нас».
Передчуваю я -
Призначене настане,
Ні знаків там не треба, ні прикрас .
Радію я, що крига часу тане
До дня, що саме створений для нас
© Олена Зінченко 2016
