25.01.2017 10:02
З дозволу батьків18+
180 views
Rating 5 | 2 users
 © Карабєн-Фортун Катерина

Розгублений вечір

 


Не дивись, там розгублений вечір під стогони вулиць 

Помирає, заюшений кровью до самих небес. 

Він так прагнув, щоб літо п`янке назавжди повернулось,  

Що незчувся, як вибухнув болем, помер і воскрес. 

Не дивись, там стоїть півпрозорий закоханий привид,  

Він тримає в долонях не сонце, а серце своє. 

І назустріч холодному вітру він посмішку кривить,  

Знає, прийде замріяне літо і зиму уб`є. 

І обіймів не буде міцніших за їхні нестримні... 

Літній вечір цілунки зриватиме сотнями вуст. 

Стерпить все, дочекається, і незважає на зимні  

Гострі ікла, що рвуть і шматають морозяний хруст. 




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 28.01.2017 19:46  © ... => Олена Коленченко 
 28.01.2017 16:33  Олена Коленченко => © 

Гарно, Катюш!) Майстерно! 

 25.01.2017 15:24  © ... 

Дякую! Цікаво, що побачила такий захід сонця у січні, і чомусь так засумувала за літом, що страшне! 

 25.01.2017 10:11  Тетяна Ільніцька => © 

 Дуже образно, Катю! Метафори рельєфні, зримі! 

Публікації автора Карабєн-Фортун Катерина

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо