23.05.2009 00:00
-
995
    
  2 | 2  
 © Алена Гапонюк

Фотокартка

Ким ти стала -  

Згадай, як було колись.  

Що ти мала -  

Але все відлетіло кудись.  

Ти ридаєш -  

І у серці немов зима.  

Але знаєш -  

Що будуєш долю сама.  

Вогник-світло -  

Дим-розрада твоя одна.  

Непомітно -  

В котре вип`єш сама вина.  

Фотокартка -  

Тільки мить старого життя.  

Просто згадка -  

І не віриш сама, що твоя.  

Йде годинник-  

Звуки стрілок пронизують час.  

Трохи дивно -  

Але він забуває про нас.  

Ти заснула -  

Знову з ними. Веселий шум.  

Не забула -  

Так погано. Лишився сум.  

Ти так хочеш -  

Повернути назад усе.  

Може зможеш -  

І забилося серце твоє.  

Все ще буде -  

Ти так вірила мрії. Згадай.  

Нове чудо -  

Твій старий загублений рай.  

Ти хотіла -  

Ти могла б, показала б усім.  

Не зуміла -  

Залишився з тобою лиш дим. 



Луцьк, 21 березня 2009

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 19.12.2010 23:24  © ... 

дякую всім за коментарі=*

 16.09.2009 19:41  Оксана Білова 

Влучно і доречно.
Гарний вірш.

 16.09.2009 18:50  © ... 

оу!дякую велике=)

 31.08.2009 16:28  Комарова Ольга 

Ні, вірш справді гарний!!!

 25.05.2009 23:20  © ... 

дякую)мені взагалі цей вірш не дуже подобається(я його навіть сама називаю "брєдятіна")))),але друзям подобається)

 25.05.2009 10:23  Микола Щасливий 

Так, цікавий стиль, і справді нагадує постріл.

 25.05.2009 00:57  Ярослав Молінський 

Цікавий стиль написання... Як писала одна дівчина: "Кожен рядок як вистріл"..
Легко читається, насичено, емоційно, мені сподобалося.