Налякана тиша
Налякана зойками тиша кричить,
Що розум гризота іржею з`їдає,
Душа, як листочок осінній, тремтить
Й розпачливий крик серед тиші лунає.
Поряднії душі гризоти їдять,
Із розпачу в тиші їх розум страждає,
Безсовісні душі з гризот не тремтять,
Їх розум провини ніколи не знає.
В безсовісних душах моралі нема,
Вони на усе ради себе готові,
Їх розум поглинула вічна пітьма
Без проблиску світла добра і любові.
Налякана тиша болюче тремтить,
Роздмухана совість до розуму стука,
Щоб кожен порядно міг в світі пожить
Хай скривджених голос про себе послуха.
м. Київ, 10.04.02.
