Я ніколи нікому нічого
Хіба декому дещо колись
І тепер я караюсь із того,
Хоч бери та у річці втопись.
Щось незнане пече мене й досі,
Хоча вчинки були вже давно,
То розбудить мене серед ночі
І думками шумує воно.
Не втекти, не сховатись від нього,
Бо зі мною воно назавжди,
Додає ложку дьогтю сумного
У життєвії чисті меди.
Я нікому ніколи нічого
Не робитиму так як колись,
Розуміючи гонор любого,
Шанувати людей я навчивсь.
м. Київ, 16.04.02.
