Зимовий туман
Туман зимовий, стомлений і п’яний,
Ліниво ліг на колій сірий блиск.
Зима зависла, стигла, і неждано
Із нею сум туманами завис.
Ми зморені, ми змучені, ми інші.
Клітками нам стають чужі міста.
Занадто млява, ця зимова тиша,
Утому й тугу ставить на вуста.
Дерева у тумані – чорні рани,
Туман між ними сіть свою пряде.
Зимова тиша змучилась чеканням.
Мороз не йде.
Ніяк мороз не йде.
