Суха ялинка
Суха ялинка – наче від голосок свята,
Стоїть в нас посеред кімнати,
Вона все бачила у нас й все знає,
Ну а тепер – навіки засинає.
На Новий рік нам сяяла не раз
І дарувала свій незабутній запах,
Сама раділа тисячам прикрас,
(Хоч знала, що піде все прахом...)
От на Різдво – слухала колядки,
На Щедрий вечір – дівочі голоси,
На Водохреща – вже минали святки,
І твого щастя відійшли часи.
Бо непомітно сохла і марніла –
Осипалися долі голочки,
Забрали її люди, для свята вбили,
Й не оживити більш гілля-роки...
*********************************************
... Є люди теж, як сяючі ялинки,
що у житті нам прикрашають свято...
А коли їм буває сумно-гірко,
Ми і не знаємо, і не помічаємо
як їх виносимо з свого життя,
й не розуміємо: як, коли і де, -
душу компанії втрачаємо...
24.01.2001.
