Видіння
Химери сновидінь
на полі бою
Не скут і не з’язан,
Але нерухомий,
Про щось тут говорять,
Відчув підсвідомо.
Хіба підсвідомість і сон
Не те саме?
Знущається морок.
Сміється над нами.
А як сновидіння –
Підсвідомості клони,
Свої потойбічні
Простерли закони?
Перегук жіночий -
Нас кожного бачать,
Іде відбраковка,
Не жди, не пробачать!
«Надщерблений - викінь!» -
І дзенькіт – на друзки.
І регіт веселий: «Не хочеш,
А – дзуськи!
Той - буде рабом,
А цього – на галери.
Нема кавалерів,
Та де ж кавалери!?»
Немов Амазонки,
Невидимі Діви,
Беруть нас на посміх,
Пускають на кпини.
Аж ось доторкнулась
До мене гаряча,
Вся трепетно – ніжна,
Долонька дівчача…
І голосно каже:
«Відбір завершила! –
Тихенько шепоче:
«Не бійся,
Лишила
Тебе я для себе
І вже не розстанусь,
Тебе полюбила, навік закохалась!»
А далі,
А далі – вже тане видіння,
Пора прокидатись,
Кінець сновидінням!
«Кохаю!» -
Ударило враз
В передсердя,
По полю крокують
Брати Милосердя…
Мене наяву мокрим снігом
Заносить,
І сумом і тугою душу
Морозить…
