Над гаєм
Над зелененьким гаєм
Громами виграває
І вітром буйним свище
Кошлатеє хмарище.
Спинилося над гаєм
І градом випадає,
А гай мовчить, не стогне,
Хмарище терпить чорне.
Бо знає – сонце буде
Хмарище зникне згубне,
Життя знов забуяє
І птаство заспіває.
Зустріне сонце радо
Гайок, побитий градом,
Й зростуть листочки нові
Від теплої любові.
Терпімо ж грізні хмари
Й недоленьки удари,
Щоб можна й далі жити,
Кохати і любити.
м. Київ, 23.05.02.
