Зозуленька
Зозуленька кувала
Куку, куку, куку,
Бабуся рахувала
Жить скільки на віку.
Невже ще років сорок
Прийдеться віковать,
Зійти щоб врешті в морок
І більш не бідувать.
Дітей забрав Чорнобиль,
Старий із горя вмер,
Прийшов порядок новий
Замість есересер.
Колись, як працювала,
Усе було гаразд,
Тепер забідувала
За дуже нових газд.
Пішла би на роботу,
Ніхто вже не бере
Старезную голоту,
Яка ось-ось помре.
І пенсію мізерну
Дають для цього теж,
Ну, зовсім людожерну
Й поволі тихо мреш.
Зозуленька кувала
Найдовше на цей раз,
Стара не рахувала –
Вогонь життя загас.
м. Київ, 27.05.02.
