Електромережа в лісі
Пустотілі монстри – як кремезні вежі.
Три рядочки сосен оббігають ліс.
Зачепилась в небо електромережа,
Креслить чорні смуги впоперек й навскіс:
По глазурі білій,
Білій ваті снігу,
По зеленій гамі ялинових хвиль…
Навіть сіре небо, мов уламок криги,
Нахромила міцно на сталевий шпиль.
Горизонт підперла електромережа,
Як Атлант, у зламах вигнутих плечей.
І не знають люди, і не знає вежа,
Як же було добре лісу без людей.
