Капелани
Капелани вділяють останні сповіді.
Поцілуєш свій хрест і підеш на злами
Отуди, де у небі так різко й холодно
Креслять “Гради” диявольські пентаграми.
- Ви куди ідете?
Вже думки розхристані,
Нерви кепські, все ж снитися бути вічності...
- Повоюємо, мабуть, з новим Антихристом,
Із Його Антилюдяною Величністю.
_
Спопеляє вуста білозуба посмішка,
Знов земля осипається кров”ю й громами.
Час інакше тече, він стає лиш проміжком,
Все людське тут змололось важкими жорнами.
Кров запечена й чорна, як сік шовковиці,
Протинається небо стрімкими Градами.
Фронтові капелани тихенько моляться,
Пахнуть порохом, спекою й світлим ладаном.
