17.02.2017 10:11
лише 18+
214
    
  5 | 6  
 © Оля Стасюк

Капелани

Капелани

Капелани вділяють останні сповіді.

Поцілуєш свій хрест і підеш на злами

Отуди, де у небі так різко й холодно

Креслять “Гради” диявольські пентаграми.

- Ви куди ідете?

Вже думки розхристані, 

Нерви кепські, все ж снитися бути вічності...

- Повоюємо, мабуть, з новим Антихристом, 

Із Його Антилюдяною Величністю.

_

Спопеляє вуста білозуба посмішка, 

Знов земля осипається кров”ю й громами.

Час інакше тече, він стає лиш проміжком, 

Все людське тут змололось важкими жорнами.

Кров запечена й чорна, як сік шовковиці, 

Протинається небо стрімкими Градами.

Фронтові капелани тихенько моляться, 

Пахнуть порохом, спекою й світлим ладаном.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.02.2017 12:47  Тетяна Чорновіл => © 

Тривожна громадянська лірика, відчутні рядки й символічні.Нехай швидше закінчується війна.