22.02.2017 10:06

18+

200

4 | 4

 © Оля Стасюк

Лютнева мряка

Лютнева мряка. Біла панорама. 

На вежі сковзько. Коло ніг – туман. 

Несла сюди свою вечірню рану,  

Боялась – наберу ще більших ран. 

Але минулось. Ранок будить простір,  

Гудуть автівки – нам і невтямки. 

Нам хороше, нам затишно, нам просто 

Над прірвою на відстані руки. 

Туман внизу, у грудях - завірюха.  

Ще мить – і серце вистрибне, втече. 

Спини його! І слухай, слухай, слухай,  

Як ми стаємо мрякою-дощем...