Недобре бачиться у сні
Весілля справили торік,
подружжя майже не жило’
пішов у лави чоловік -
дитинки місяць не було.
Нехай до неба він гукне’,
на дворі березень співа.
Ніхто ж, і оком не моргне -
пора вже сіяти жнива.
Грязюка липне до коліс,
оселю «градом» рознесло.
Невже дотисне сучий біс -
спалив, у тлі стоїть село.
Марні думки прийшли на мить:
що далі буде навесні’...
Але ж, не грім зрання гримить,
Гніздів`я наново не в`ють,
коли в країні йде війна.
Птахів напевно переб’ють,
весна – чи буде й ще вона?
Юрій Слащов©01.03.2015
