Три роки минуло
Розходились люди, машини їхали повз…
Повільно на небо приходив засмучений вечір.
А тут, на Майдані, – йшов дощ і бився мороз.
Важкими думками схилявся на Київські плечі.
На грудях Майдану лишилась запечена кров,
А вже ж проминули роки, тільки чути їх кроки…
Майдан тихо плакав. За Смерть. За Волю й Любов,
Що тут, в його серці, мов вчора, взялися за руки.
Лягли на коліна Майдану всі спогади й біль,
І небу від споминів чорних пекло і боліло…
То скільки боліло на серці, о Києве мій?
І скільки, Майдане, у снах твої руки горіли?
Розходились люди. Свічки на Майдані. І сніг.
Утомлена ніч була зболена сумом і хвора.
Тут Воля збирала надії із різних доріг,
Три роки минуло, а так, ніби це було вчора.
