22.02.2017 00:27
для всіх
460
    
  4 | 4  
 © Олександра

Три роки минуло

Три роки минуло

Розходились люди, машини їхали повз…

Повільно на небо приходив засмучений вечір.

А тут, на Майдані, – йшов дощ і бився мороз.

Важкими думками схилявся на Київські плечі.


На грудях Майдану лишилась запечена кров, 

А вже ж проминули роки, тільки чути їх кроки…

Майдан тихо плакав. За Смерть. За Волю й Любов, 

Що тут, в його серці, мов вчора, взялися за руки.


Лягли на коліна Майдану всі спогади й біль, 

І небу від споминів чорних пекло і боліло…

То скільки боліло на серці, о Києве мій?

І скільки, Майдане, у снах твої руки горіли?


Розходились люди. Свічки на Майдані. І сніг.

Утомлена ніч була зболена сумом і хвора.

Тут Воля збирала надії із різних доріг, 

Три роки минуло, а так, ніби це було вчора.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.03.2017 10:00  Надія Крайнюк => © 

Дякую, Олександро, за цей сильний вірш, наскрізь пронизаний нестерпним болем. Дуже боляче згадувати про те, що відбулося на Майдані... Дуже сподіваюся на те, що справа, за яку боролися герої, буде доведена до кінця. З повагою, Надія. 

 23.02.2017 18:05  роман-мтт => © 

нема слів - одні емоції:
три роки:
тисячі похоронів, торгівля на крові,
буцигарні заповнені патріотами.
не знають страху, не дають волі,
дурять, крадуть, а люди в землі -
не повернути.
чого і за що? мало крові?
то буде ще. чекають і не вірять в це.
дочекаються, коли буде вже не спинити.

 22.02.2017 16:35  Олена Вишневська => © 

Чудово....

 22.02.2017 00:32  Каранда Галина => © 

так-так... наче вчора...