Оля Стасюк Плесо
Гірської річки чорно-сіре плесо.
Стежки, оман і діопсидний мох –
Як хороше в цій вільгості воскреслій
Не натовпами бути і не вдвох.
Я тут сама. Тут сонце ледь помітне.
Опівдні – сутінь, ввечері – пітьма,
І – леле! – у цілісінькому світі
Крім мене й гір нічого вже нема.
Змий, річко, з ніг усю палючу втому,
Студенице, у кров мені ввійди!
Тут навіть мавка йшла з годину тому -
На берегах залишила сліди.
23.02.2017 20:09 Каранда Галина => © |
 і я туди хочу... |
23.02.2017 17:50 роман-мтт => © |
 Мені сподобався цей вірш - спокіно так, якраз під настрій. Але, прошу пояснити значення слова "діопсидний": який саме колір описується, бо їх там трохи таки є :) |
23.02.2017 11:50 Костенюк => © |
 Поетично. Діопсид - прекрасний від зеленого до коричневого мінерал. Гарний живописний образ. |
23.02.2017 09:53 Тетяна Белімова => © |
 Олю, змусила гуглити, що таке "діопсидний мох"... Не знайшла! Мусиш пояснити))) |