Жертвам голодомору
Що трапилося у селі квітучім?
Чому не чути сміху і пісень?
Чому навколо тільки мертва тиша,
Яка панує і вночі, і вдень?
Нема кому уже тепер співати,
І сміху вже давно в селі не чуть,
Бо люди тут від голоду померли,
Ті, що лишилися, кінця вже мукам ждуть.
Стоїть село, зчорніле і порожнє,
Кругом лиш пустка і зруйновані хати,
І ще подекуди лежать попід плотами
Людські подоби, вже безсилі йти!
Земля людськими встелена кістками,
Чиї вони? Уже не віднайти…
І вже нема життя попід дахами,
І навкруги лише хрести, хрести, хрести!
