28.02.2017 00:45
for all
4804 views
    
rating 5 | 17 usr.
 © Галина Нечесна

Ті чорні дні голодомору

Ті чорні дні голодомору, 

Мов рана, що не заживає, 

Вони крізь час тривожать душу, 

І спокою Вона не має.

Тривожать пам’ять ті невинні, 

Яких кати московські вбили…

О, ні! Не вбили, а до смерті

Голодом лютим заморили, 

Забрали все, що було з двору, 

Останнє винесли зерно

До крихти змели хліб зі столу, 

Щоб порятунку не було!

Пішли кати, залишивши по собі

Лиш чорні тіні, привиди людей…

І щедрий урожай зібрали в Україні, 

Коли пройшли страшні «жнива смертей».

Публікації: Галина Нечесна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.11.2017 20:48  Богородица => © 

Благослови вас Господь, за такой стих.Спасибо Большое
 

 20.11.2017 18:39  Анастасия => © 

До слез...Спасибо) 

 28.02.2017 10:04  Тетяна Бел... => © 

Важко... Ця рана не заживе ніколи...