Згуба
Неясна тривога єство полонила
І серце загупало, наче у бубон,
Чекати тривожну неясність несила,
Тож мовиш до неї:”До біса йди, згубо!”
Неясна тривога того не спадає,
Бо згуба смертельна тихенько крадеться,
Ще трохи й вона те єство упіймає
І хижо і злісно над ним насміється.
Схопивши єство, забере в нього волю,
Щоб вибити крик і благання пощади
Й покине в хворобах страждати від болю
І дасть поступово, поволі конати.
Нещадна тривога єство полонила,
Бо згуба підступна з`явилась раптово,
Та десь узялася прихована сила-
Єство тую згубу збороти готово.
м. Київ, 22.07.02.
