Румба
Ми спілкуємось мовою тіл: кожен рух, наче слово.
Ти пластична, чуттєва, а погляд – солодкая згуба.
На єдиному нотному стані любові ми знову
І кружляє у танці кохання нас ніжная румба.
І які там слова?.. Нам достатньо дивитись у вічі,
Відчуваючи ритм в унісон почуття, що навпроти;
Пізнавати танцюючим серцем на дотики вічність
І вливатись у звуки, в собі розчиняючи ноти.
Ми торкаєм незримого, ставши із ним одним цілим.
Наші руки в сплетінні й на відстані подиху губи.
Навкруги все стає в цій гармонії чистим і світлим
І кохання витає у вихорі ніжної румби.
