Пробач кохана...
з рубрики / циклу «ми»
Пробач, я не віддам тебе нікому.
Нехай, не обіймаю твої плечі,
Що не цілую кожен вечір
Щоденну забирая втому.
Прости, що не стрічаєм разом ранки.
На жаль, не роблю вранці каву,
Люблю я цю прегарно справу,
Та ти для мене не коханка.
Даруй, що ти живеш у моїм серці.
Що не даю тобі спокою.
Що раз бентежу душу твою
В надії що вона озветься.
Не жди, що я свої чуття забуду.
Що зникну, наче зірка в небі
І відродюся при потребі
З тобою поруч завжди буду.
Затям, життя не тягнеться віками.
Воно у вічність протікає
Прокинешся, - мене немає.
І не вернеш мене сльозами.
