Пам`ять
І кожен рік у червні плачу,
І кожен рік душа болить,
І знову серцем бачу –
Мій край розстріляний стоїть.
Йдуть ешелони і палають села,
А вітер носить дим і плач,
І на мільйони чатує доля невесела.
Крокує Україною палач…
Три довгих роки куль, вогню, снарядів…
Слізьми і кров’ю напоєна земля…
Руїни замість стольних градів,
І обгорілі куполи монастиря…
Та вітер в пелюстках вишневих,
Щасливу звістку в травні нам приніс.
Вдихнув життя у спалені джерела.
І обелісками в степах проріс.
Богодухів, 20.12.2016