Зневіра
з Баратинського
Мене безцільно не спокушуй
зворотом ніжних почуттів
і пригадати не примушуй
всі зваблення минулих днів.
Вже я не вірю в провидіння,
вже я не вірую в любов,
віддатися не хочу знов
пустим зрадливим сновидінням.
Сліпу нудьгу мою відчуй,
від спогадів мене помилуй
і хворого, мій друг дбайливий,
в його дрімоті не турбуй!
Я сплю і сни мої солодкі;
забутих мрій не віднайти:
в душі моїй лише неспокій,
а не любов розбудиш ти.
