Остерська зневіра
В липні 2006-го року ми з жінкою відвідали нашу малу Батьківщину - Остер. Враження від цього візиту вилилися у цикл гірких віршів-роздумів, котрі я майже 11 років тримав у шухляді, як занадто песимістичні та недоречні. Нещодавно я перебирав мої давні папери і, перечитавши ці твори, вирішив таки їх опублікувати. Мені здається, що ситуація в Україні не так вже суттєво й змінилася на краще, у порівнянні з липнем 2006-го року. Впевнений, що знайдеться чимало тих, хто скаже, що життя в нашій Батьківщині не тільки не стало кращим від часів Віктора Ющенка, а навіть суттєво погіршилося...
Замість Мексики, парюсь в Острі,
у калюжі замочую ноги.
Звинувачує друг у брехні
й з клекотінням веде до порога.
Каже - крізь окуляри мої -
темні-темні, як "штатівські душі",
я не бачу прогресу в борні
і що є вже в Чернігові суші.
Він, мовляв, тут працює, "як гад"
й не шкода йому власної долі:
"Не потрібно твоїх нам порад,
бо ми жертвуєм всім задля волі!"...
Я поїсти у "Ультрі"* купив,
не рахуючи гривень-копійок.
Та немає приязні в мене
до місцевих немитих повійок.
Допадаюся до теплих вод,
що несе їх Остерка у Десну.
Але бачу розтертий народ
і не вірю у "лагідну весну"**!
* Вельми популярна в той час остерська крамничка
** Одна з головних тем віршів поетів з місцевого літоб`єднання
22.07.06р.
.gif "{#}")
