18.03.2017 09:31
для всіх
172
    
  3 | 3  
 © Двірний Сергій

Між нами все...

Згорнулась кров мов скисле молоко

у клекотливому горнятку серця, 

коли сказав тобі: «Між нами все…», 

й відповіла ти сквапно: «Добре…»


Між нами все… занурений у очі світ, 

несмілий дотик, перший поцілунок, 

прихід весни, і сплутані обіймами сліди, 

пригублені, мов келих, стихлим штормом…


Між нами все… твоє життя й моє, 

що туго сплівшись знову розплелися, 

немов розпущена розпукою коса

у різні боки стрімко полилися…


Між нами все… одразу й загалом, 

безбарвні товщі океану буднів, 

і хай щосили упираєшся чолом, 

лиш тонеш у бурхливому нещасті…


Між нами все… окреслять віддаль полюси, 

немов розірвані обійми сферу болю, 

й не дотягнутися тепер уже руці, 

причавленій скаженою навалою околу…


Між нами все… сполохані птахи

одне за одним повсідалися на віття, 

втягнули голови у попелясте пір’я, 

пустили пазурі у дерево життя…


Між нами все… відсіюю думки, 

і день мов хліб печу із борошна утоми, 

і вже не прагну, як ще вчора, все, 

живу теперішнім і тішусь тим, що Бог дав…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!