Я – пустеля, випалена сонцем.
Я – безводний дзбанок. Я – зима.
Залишилась тільки порожнеча,
А тепла і вірності нема.
Всі ці роки я була в полоні
Власної уяви й почуттів.
Хай хоч так. Але і це ти знищив,
Зберегти той дзбанок не зумів.
Два життя, дві долі, дві свободи
Відтепер. І різних два шляхи.
Ми не лебеді, не голуби. А шкода…
Ми з тобою диких два птахи.
Дрогобич, 2004-2005?
